Осінній настрій

0
4

Листя облетіло майже всі, та стоять дерева, не захищені, під нескінченними дощами і холодним вітром, приймаючи сутність неминучості.

Складається враження, що природа наполегливо розмиває все сірим кольором, ніби в помсту за щедро втрачену нею палітру фарб в першу половину осені. І тільки опале жовто-червоні листки клена, як вогники, спалахують під ногами то тут, то там, які ще не встигли згаснути в вогкості жовтня.

Небо, забувшись тривожним сном, в будь-який момент готова розплакатися черговим дощем, але земля вже втомилася від нескінченних сліз і більше не в силах ні прийняти, ні осушити. І величезні калюжі стоять, як очниці, нічого не відображають, крім бездонною, нескінченної глибокої сірості.

Хочеться крикнути: «Сонце! Ти де?» Але воно далеко, десь у теплих краях, ніжно пестить оксамитовими променями щасливих людей, засмаглих, веселих, повних життя і оптимізму.

Що робити? Чекати?

Почекаємо! Звикли, не в перший раз вже.

В. Смирнова

Осінній настрій

Листя облетіло майже всі, та стоять дерева, не захищені, під нескінченними дощами і холодним вітром, приймаючи сутність неминучості.

Складається враження, що природа наполегливо розмиває все сірим кольором, ніби в помсту за щедро втрачену нею палітру фарб в першу половину осені. І тільки опале жовто-червоні листки клена, як вогники, спалахують під ногами то тут, то там, які ще не встигли згаснути в вогкості жовтня.

Небо, забувшись тривожним сном, в будь-який момент готова розплакатися черговим дощем, але земля вже втомилася від нескінченних сліз і більше не в силах ні прийняти, ні осушити. І величезні калюжі стоять, як очниці, нічого не відображають, крім бездонною, нескінченної глибокої сірості.

Хочеться крикнути: «Сонце! Ти де?» Але воно далеко, десь у теплих краях, ніжно пестить оксамитовими променями щасливих людей, засмаглих, веселих, повних життя і оптимізму.

Що робити? Чекати?

Почекаємо! Звикли, не в перший раз вже.

В. Смирнова

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Please enter your comment!
Please enter your name here